Словник української мови (1927)/зволяти
| ◀ звольна | Словник української мови З зволяти |
зволятися ▶ |
|
Зволя́ти, ля́ю, єш, сов. в. зво́лити, лю, лиш, гл. Соизволять, соизволить, позволять, позволить. Покохав я дівчину, а батько не зволяв брати її. О. 1862. VIII. 11. Ох, вовче братіку, зволь же нам хоч пісню заспівать. Рудч. Ск. I. 5. Нащо ж бог зволив серце дати, коли ся бідним не вільно кохати. Чуб. V. 117.