Словник української мови (1927)/звичити

by Борис Грінченко

◀ звичений

Словник української мови Борис Грінченко З звичити

звичитися ▶

Київ: Горно, 1927

Зви́чити, чу, чиш, гл. Приучить. Це ви так цуцика до рук звичили. Лебед. у. Звичили корову доїтися на налигачі. Борз. у. То він звичений так. Черк. у.