Словник української мови (1927)/звинуватити
| ◀ звинний | Словник української мови З звинуватити |
звинути ▶ |
|
Звинува́тити, чу, тиш, гл. Обвинить. Наїхали судці; судили, судили та й звинуватили того старосту. О. 1862. I. 61.
| ◀ звинний | Словник української мови Борис Грінченко З звинуватити |
звинути ▶ |
|
Словник української мови — З
звинуватити
Борис Грінченко
1927
Звинува́тити, чу, тиш, гл. Обвинить. Наїхали судці; судили, судили та й звинуватили того старосту. О. 1862. I. 61.