Словник української мови (1927)/звеселити

by Борис Грінченко

◀ звеселитель

Словник української мови Борис Грінченко З звеселити

звеселіти ▶

Київ: Горно, 1927

Звеселя́ти, ля́ю, єш, сов. в. звесели́ти, лю́, ли́ш, гл. Развеселять, развеселить. То пан Хмельницький добре учинив: Польщу засмутив, Волощину побідив, Гетьманщину звеселив. Макс. (1849), 73. Моє серце звесели. КС. 1882. XII. 496.