Словник української мови (1927)/зверхник
◀ зверхдуба | Словник української мови З зверхник |
зверхність ▶ |
|
Зве́рхник, ка, ж. Начальство, старший, власть имущий. Нові там зверхники запанували. К. МБ. II. 132.
◀ зверхдуба | Словник української мови Борис Грінченко З зверхник |
зверхність ▶ |
|
Словник української мови — З
зверхник
Борис Грінченко
1927
Зве́рхник, ка, ж. Начальство, старший, власть имущий. Нові там зверхники запанували. К. МБ. II. 132.