Словник української мови (1927)/зватися
| ◀ звати | Словник української мови З зватися |
зведениця ▶ |
|
Зва́тися, зву́ся, зве́шся, гл. Зваться, называться. В тім городі жила Дідона, а город звався Карфаген. Котл. Ен. Був собі чоловік, — Остапом звався. Рудч. Ск. I. 63. Поки Рось зоветься Россю, Дніпро в море ллється, поти серце українське з панським не зживеться. К. Досв. 17. *Вона зветься Василина. Н.-Лев. «Буря.».