Словник української мови (1927)/зв'яга
| ◀ звук | Словник української мови З зв'яга |
зв'ягель ▶ |
|
Зв'я́га́, ги, зв'я́ка, ки, ж. 1) Лай. Не боїться вовк собаки, але його зв'яги (зв'яки). Ном. № 7253. 2) Брань, ругня, ссора. Така зв'яга йде в дому. Г. Барв. 536.