Словник української мови (1927)/збідніти
◀ збідніння | Словник української мови З збідніти |
збіднюватися ▶ |
|
Збідні́ти, ні́ю, єш, гл. Обеднеть. А син з невісткою так з того часу збідніли, що й хата рака стала. Г. Барв. 371. Збідніли люде. Каменец. у.