Словник української мови (1927)/збурити
| ◀ збурення | Словник української мови З збурити |
збурлакуватіти ▶ |
|
Збу́рити, ся. См. Збуря́ти, ся.
| ◀ збурення | Словник української мови Борис Грінченко З збурити |
збурлакуватіти ▶ |
|
Словник української мови — З
збурити
Борис Грінченко
1927
Збу́рити, ся. См. Збуря́ти, ся.