Словник української мови (1927)/збудувати
| ◀ збудування | Словник української мови З збудувати |
збудь-вік ▶ |
|
Збудува́ти, ду́ю, єш, гл. Построить; соорудить, создать. Збудуй хату з лободи, та в чужую не веди. Нп. Ой коли б я знала, що буду вмірати, то б я сказала труну збудувати. Чуб. III. 155. Чоловік збудував башту. Єв. Мр. XII. Еней збудує сильне царство. Котл. Ен. I. 13.