Словник української мови (1927)/збочити

by Борис Грінченко

◀ збочистий

Словник української мови Борис Грінченко З збочити

збочитися ▶

Київ: Горно, 1927

Збо́чи́ти, чу́, чи́ш, гл. 1) Уклониться в сторону. Павлогр. у. Козак бачив (дівчину край долини), конем збочив. Гол. I. 120. 2) Покривить душою, сделать несправедливость. Змиев. у.