Словник української мови (1927)/збиток
| ◀ збитниця | Словник української мови З збиток |
збиточний ▶ |
|
Зби́ток, тка, м. Чаще во мн. ч.: зби́тки. 1) Изобилие, излишество. Живуть пани у збитках і горя не знають. Берд. у. Великі збитки усякого добра. Левиц. I. 466. 2) — роби́ти. Проказничать, *делать вред, урон. Оті шалихвости паничі зробили мені збитки, взяли коняку та й знатурили. Берд. у. Бо ти тут збитки робиш. Каменец. у. 3) На зби́тки. На зло. Це він на збитки отак робить. Каменец. у. Я просив його заждати на мене, а він узяв і на збитки поїхав. Бердич. у. На збитки не загину. Федьк.