Словник української мови (1927)/збанувати
| ◀ збантурити | Словник української мови З збанувати |
збаня ▶ |
|
Збанува́ти, ну́ю, єш, гл. 1) Затосковать. Мовлять мені добрі люде, що я схорувала, а я тако й за миленьким дуже збанувала. Гол. II. 773. — на о́чі. Ослепнуть. Уже третій рік, як збанував на очі й нічого не бачить. Уман. у.