Словник української мови (1927)/збагнути
| ◀ збагнітувати | Словник української мови З збагнути |
збайдужіти ▶ |
|
Збагну́ти, ну́, не́ш, гл. Постичь, проникнуть, догадаться, вспомнить. Господньої сили ніхто не збагне. НВолын. у. Не можна всього того жадним розумом збагнути. ЗОЮР. I. 311. Щем нікого не любила — люде вже збагнули. Гол. II. 820. Цих казок так багацько є, що їй богу, їх і не збагнеш усіх. Рудч. Ск. I. 130.