Словник української мови (1927)/збагатитися

by Борис Грінченко

◀ збагатити

Словник української мови Борис Грінченко З збагатитися

збагатіти ▶

Київ: Горно, 1927

Збага́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. збагати́тися, чу́ся, ти́шся, гл. Обогатиться. Як розжився, збагатився, — ніхто не зазнає. К. Досв. 170. Черевань був тяжко грошовитий… пан із козацтва, що збагатилось за десятолітню війну з козаками. К. ЧР. 4.