Словник української мови (1927)/збабіти
| ◀ збабити | Словник української мови З збабіти |
збабратися ▶ |
|
Збабі́ти, бі́ю, єш, гл. Обабиться. Коли дівці сходить на вінці, то збабіє. Ном. № 8998. *Спаніли і збабіли. Лепкий.
| ◀ збабити | Словник української мови Борис Грінченко З збабіти |
збабратися ▶ |
|
Словник української мови — З
збабіти
Борис Грінченко
1927
Збабі́ти, бі́ю, єш, гл. Обабиться. Коли дівці сходить на вінці, то збабіє. Ном. № 8998. *Спаніли і збабіли. Лепкий.