Словник української мови (1927)/заїздний
◀ заїздити | Словник української мови З заїздний |
заїка ▶ |
|
Заїздни́й, а́, е́. Заезжий, постоялый. Заїздний двір. Пан звелів коней зупинити коло заїздного двору. МВ. (О. 1862. III. 51).
◀ заїздити | Словник української мови Борис Грінченко З заїздний |
заїка ▶ |
|
Словник української мови — З
заїздний
Борис Грінченко
1927
Заїздни́й, а́, е́. Заезжий, постоялый. Заїздний двір. Пан звелів коней зупинити коло заїздного двору. МВ. (О. 1862. III. 51).