Словник української мови (1927)/защебетати

by Борис Грінченко

◀ защадити

Словник української мови Борис Грінченко З защебетати

защедрувати ▶

Київ: Горно, 1927

Защебета́ти, чу́, чеш, гл. 1) Защебетать. Защебетав жайворонок, угору летючи. Шевч. 30. Защебече соловей уночі, розвеселить мої чорні очі. Чуб. III. 147. 2) Заговорить быстро и весело. Повеселішала наша Феська, защебетала до баби. Г. Барв. 198.