Словник української мови (1927)/зашпилити

by Борис Грінченко

◀ зашпигати

Словник української мови Борис Грінченко З зашпилити

зашпилювати ▶

Київ: Горно, 1927

Зашпи́лювати, люю, єш, сов. в. зашпили́ти, лю́, ли́ш, гл. 1) Прикалывать, приколоть булавкой. 2) Засадить, пригвоздить. Зашпилили мене на три роки у винницю. Черк. у.