Словник української мови (1927)/зашамотіти

by Борис Грінченко

◀ зашамотатися

Словник української мови Борис Грінченко З зашамотіти

зашамотошитися ▶

Київ: Горно, 1927

Зашамоті́ти, чу́, ти́ш, гл. Зашелестеть, зашуршать. В сінях щось зашамотіло. Мир. Пов. I. 158б. Зашамотіла дітвора. Сим. 193. Вінок той труситься, мов усі квіточки зашамотіли. Г. Барв. 83. Жита зашамотіли. Мир. ХРВ. 64.