Словник української мови (1927)/зачіпка
| ◀ зачіпенька | Словник української мови З зачіпка |
зачіпливий ▶ |
|
За́чіпка, ки, ж. 1) Зацепка. *2) Затрагивание, вызов. Але він зачіпки не прийняв. Коцюб. 3) Недоразумение, спор. Він зачіпку має з дядьком за гроші. Могил. у. 4) Препятствие, помеха. Змиев. у. 5) Повод, предлог. Змиев. у. Він їй перед очима як усього її лиха непогамованого зачіпка. МВ. (О. 1862. I. 100). Хотіла їхати до бабусі, та було б се по панському їхати просто з цікавости. Мусила якусь зачіпку до того знайти. Г. Барв. 378. 6) Претензия, придирка. Гляди лиш, зачіпка тобі буде, бо ти в його служив, як сталась пожежа. Новомоск. у.