Словник української мови (1927)/зачувати
| ◀ зачубитися | Словник української мови З зачувати |
зачуватися ▶ |
|
Зачу́вати, ва́ю, єш, сов. в. зачу́ти, чу́ю, єш, гл. 1) Слышать, заслышать, услышать. То удова теє зачуває. Чуб. V. 848. Заржи, заржи, сивий конику, рано на пашу йдучи, чи не зачує серце-дівчина, а в саду вінки в'ючи. Чуб. III. 118. 2) Чуять, почуять. Хутко зачує кішка, де сало. Ном. № 5741.