Словник української мови (1927)/зацитькувати
| ◀ зацитькати | Словник української мови З зацитькувати |
зацідити ▶ |
|
Заци́тькувати, кую, єш, сов. в. заци́тькати, каю, єш, гл. 1) Заставлять, заставить замолчать. Цить! цить, моя дитино! — зацитькувала Мотря. Мир. ХРВ. 413. 2) Заминать, замять. Так це діло й зацитькали. НВолын. у.