Словник української мови (1927)/заушниця
| ◀ заушник | Словник української мови З заушниця |
зафактувати ▶ |
|
Зау́шниця, ці, ж. 1) Серьга. Купив козак Олені заушниці зелені да й почепив до уха. Яка ж гарна псяюха! Борз. у. 2) Лента, перевязываемая от одной серьги к другой и опускаемая на груди. Гол. Од. 73. 3) Заушица, опухоль позади уха. Кому чи трястю одігнати, од заушниць чи пошептати, або і волос ізігнать. Котл. Ен. III. 13. 4) Мн. Жабры (у рыбы). Вх. Лем. 417.