Словник української мови (1927)/затуркати
| ◀ затурканий | Словник української мови З затуркати |
затуркотіти ▶ |
|
Зату́ркати, каю, єш, гл. 1) О голубях: заворкотать. Гілля до гілля прихилилось, затуркали горлиці. Стор. I. 100. 2) Заговорить быстро. От як затуркали, затуркали, бо, звісно, як наші молодиці, скілько їх не буде, та як заговорять разом усі в один голос, так нічого і не второпаєш. Кв. I. 134. 3) — го́лову. Сбить с толку, затуманить (голову).