Словник української мови (1927)/затріснути

by Борис Грінченко

◀ затріскотіти

Словник української мови Борис Грінченко З затріснути

затріщати ▶

Київ: Горно, 1927

*Затрі́снути, ну, неш, гл. 1) Забить, заколотить. Показала рий і ворота сокирою затріснула наглухо. Лепкий. 2) Захлопнуть. Пішов та й двері затріснув. Умань. Ефр.