Словник української мови (1927)/заторохтіти
◀ заторохкотіти | Словник української мови З заторохтіти |
заторочити ▶ |
|
Заторохті́ти, чу́, ти́ш, гл. 1) = Заторохкоті́ти. Заторохтів возом по бурку. 2) Быстро и громко заговорить. «Січовик! січовик!» заторохтіли молодиці. Стор. МПр. 52. Тіточко, голубочко! — заторохтіла та, — пустіть її. Мир. Пов. I. 139.