Словник української мови (1927)/затоптати
| ◀ затопотіти | Словник української мови З затоптати |
затоптувати ▶ |
|
Зато́птувати, тую, єш, сов. в. затопта́ти, пчу́, чеш, гл. 1) Затаптывать, затоптать. Затопчу неволю босими ногами. Шевч. 77. Кинув між коні, щоб його затоптали. Рудч. Ск. I. 36. 2) Засыпа̀ть, засыпать рану и пр. (чем-либо сыпучим, напр.). ХС. VII. 417. Як собака вкусить, затоптують рану шерстю з тії собаки, перепаленою. Грин. II. 320. Мнж. 155.