Словник української мови (1927)/затон
| ◀ затомуватий | Словник української мови З затон |
затонистий ▶ |
|
Зато́н, ну, м. Разлив, вода, затопившая землю. І хоч затони вод усю країну піймуть, не дійдуть до його, стоятиме на суші. К. Псал. 72. Настала ж провесень і воду скрізь пустило… По-над затонами зібралося село. К. Дз. 153. Ховавсь по пущах, нетрях і затонах. К. ЦН. 293.