Словник української мови (1927)/затичка

by Борис Грінченко

◀ затихати

Словник української мови Борис Грінченко З затичка

затишина ▶

Київ: Горно, 1927

За́тичка, ки, ж. 1) Пробка, то, чем закупоривают, затыкают. Чоловік скоренько заткнув пляшку, перехрестив затичку, та знов у воду. Ном. № 1254. 2) Цветок, который втыкается в волосы девушек для украшения. Вх. Зн. 20.