Словник української мови (1927)/затинчивий

by Борис Грінченко

◀ затинка

Словник української мови Борис Грінченко З затинчивий

затинчливий ▶

Київ: Горно, 1927

Зати́нчивий и зати́нчливий, а, е. Не поддающийся, неуступчивый, упрямый. О, яка ж бо ти затинчива! Почастуй же нас, коли сама не хочеш. О. 1862. II. 33. Ну, це й колода затинчлива, — як от дитина буває. Волч. у.