Словник української мови (1927)/засідати
| ◀ засідательський | Словник української мови З засідати |
засіди ▶ |
|
Засіда́ти, да́ю, єш, сов. в. засі́сти, ся́ду, деш, гл. 1) Садиться, сесть. Просимо до гурту (до вечері)! привітали мене і вклонились. — Може б поруч зо мною така краля засідала, га? каже Назар. МВ. (О 1862. III. 57). 2) Заседать, засесть, присутствовать. Засідав серед громадських мужів. К. Іов. 61. 3) Быть в засаде, подкарауливать из засады. Ой не лети, сивий орле, на Волиння пити, засідають вражі ляшки, хотять тебе вбити. Чуб. V. 133. 4) О месте: занимать. Війшов нелюб в хату, засів усю лаву. Чуб. V. 345. 5) Заседать, засесть где-либо. Та й засядем по пасіках на ввесь літ остаток. К. Досв. 109.