Словник української мови (1927)/заступник
| ◀ заступний | Словник української мови З заступник |
заступниця ▶ |
|
Засту́пник, ка, м. 1) Заместитель, заступающий место другого, исправляющий должность. Черниг. у. 2) Защитник, заступник, ходатай за кого. Мир. Пов. I. 161. Хто в нас бог, опріч єгови? Хто заступник, опріч бога? К. Псал. 39.