Словник української мови (1927)/застояти
| ◀ застояний | Словник української мови З застояти |
застрахати ▶ |
|
Засто́ювати, то́юю, єш, сов. в. засто́яти, стою́, їш, гл. — че́ргу. Стоять, ожидая очереди. Паничі мусили застоювати коло неї чергу навіть на польку. Левиц. Пов. 40.