Словник української мови (1927)/застогнати
| ◀ застовбурчуватися | Словник української мови З застогнати |
застолітній ▶ |
|
Застогна́ти, ну́, неш, гл. Застонать. Марко застогнав і почав рвать на собі волосся. Стор. МПр. 23. Застогнали, заплакали церковнії мури. К. Досв. 211. Загула, застогнала земля під козацькими підківками. Левиц. I. 16.