Словник української мови (1927)/засліпляти
◀ засліпити | Словник української мови З засліпляти |
засліплятися ▶ |
|
Засліпля́ти, ля́ю, єш, сов. в. засліпи́ти, плю́, пиш, гл. Ослепить. Молода княгиня всіх засліпила своєю красою. Стор. МПр. 76. Її краса засліпила йому очі. Левиц. КС. 86. Йому́ засліпи́ло о́чі. Он ослеп. Переносно: закрыл глаза, перестал видеть (ночью, во сне). Сієї ночі, як ворогам засліпить очі. Мкр. Г. 38. Переносно: ослепить, лишить правильного взгляда на вещи. Нехай і турчин… Байди золотом не засліпляє. К. Бай. 29. Пам'ять посмертна твоя засліпляла маною нам очі. Костом. (О. 1861. I. 94). Покиньте… засліплених латиною панів. К. ПС. 134.