Словник української мови (1927)/засліпляти

Засліпля́ти, ля́ю, єш, сов. в. засліпи́ти, плю́, пиш, гл. Ослепить. Молода княгиня всіх засліпила своєю красою. Стор. МПр. 76. Її краса засліпила йому очі. Левиц. КС. 86. Йому́ засліпи́ло о́чі. Он ослеп. Переносно: закрыл глаза, перестал видеть (ночью, во сне). Сієї ночі, як ворогам засліпить очі. Мкр. Г. 38. Переносно: ослепить, лишить правильного взгляда на вещи. Нехай і турчин… Байди золотом не засліпляє. К. Бай. 29. Пам'ять посмертна твоя засліпляла маною нам очі. Костом. (О. 1861. I. 94). Покиньте… засліплених латиною панів. К. ПС. 134.