Словник української мови (1927)/заскавучати

Заскавуча́ти, чу́, чи́ш, гл. Завизжать. Заскавучали… собаки. Стор. МПр. 111. Нехай тільки руки зложу, заскавучиш ти, як цуцик. Ном. № 3594.