Словник української мови (1927)/зарішати
| ◀ зарічча | Словник української мови З зарішати |
зармутитися ▶ |
|
Заріша́ти, ша́ю, єш, сов. в. заріши́ти, шу́, ши́ш, гл. Окончательно решать, решить. Видно їм (панам) наші руки подобались, — зарішає сивоголовий дід. Мир. ХРВ. 57.