Словник української мови (1927)/заричити
| ◀ заричати | Словник української мови З заричити |
заріб ▶ |
|
Зари́чити, чу, чиш, гл. ? Встречено в загадке: Із вечора заюрив, ік повночі захандричив, ік світу заричив. (Загадка: хліб учинить і замісить, і в піч посадить). Гринч. II. 312. О тяжести: затащить, занести. Сл. Нік.