Словник української мови (1927)/заринати
| ◀ зарикати | Словник української мови З заринати |
зарипіти ▶ |
|
Зарина́ти, на́ю, єш, сов. в. зарину́ти и зарну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Погружаться, погрузиться в воду, потопать, затонуть. Ті (Петро й Павло) перейшли поверх води, а піп почав заринати, заринув по пахи. Чуб. I. 158. Нехай туга зарне на дно моря. *2) Нырять, нырнуть. А от я зарину аж до дна. Крим.