Словник української мови (1927)/заревти

by Борис Грінченко

◀ зарвистий

Словник української мови Борис Грінченко З заревти

зареготати ▶

Київ: Горно, 1927

Заревти́, ву́, ве́ш, гл. 1) Зареветь, издать рев. Лев заревів. Гліб. Арена звірем заревла. Шевч. 613. Ой заревло на порозі телятко. Чуб. V. 49. Пекельнеє свято по всій Україні сю ніч зареве. Шевч. 171. Море повстало і заревло. Мог. 91. Зашуміла вода й заревла. Левиц. Пов. 351. Заревла страшенна буря. Кв. II. 307. Заревли великі дзвони. Хата, 87. І знову ліри заревли. Шевч. 565. 2) Зареветь, заплакать. Пройшла уже й Покрова, — заревла дівка як корова. Ном. № 492.