Словник української мови (1927)/запічок

by Борис Грінченко

◀ запічний

Словник української мови Борис Грінченко З запічок

запішва ▶

Київ: Горно, 1927

За́пічок, чка, м. Место на печи (где лежат). Чуб. VII. 384. Вас. 194. МУЕ. I. 89. Сидить собі баба на запічку. Чуб. V. 150. Такий убогий, що й кошеняти нічим з запічка виманити. Ном. № 13496.