Словник української мови (1927)/запіл

by Борис Грінченко

◀ запіклуватися

Словник української мови Борис Грінченко З запіл

запілка ▶

Київ: Горно, 1927

Запі́л, по́лу, м. Пола одежды, завернутая так, чтобы в нее можно было что-либо положить. У запіл набрати. У заполі принести. О. 1862. I. 55. Цілісінький тиждень переносив (золото) у заполі. Кв. II. 165.