Словник української мови (1927)/заприсягати

by Борис Грінченко

◀ заприскати

Словник української мови Борис Грінченко З заприсягати

заприсягатися ▶

Київ: Горно, 1927

Заприсяга́ти(ся), га́ю(ся), єш(ся), сов. в. заприсягти́(ся), гну́(ся), не́ш(ся), гл. Клясться, поклясться. Свята присяга передо мною, заприсягавсь бути слугою. Чуб. V. 386.