Словник української мови (1927)/запримітити

by Борис Грінченко

◀ запридуха

Словник української мови Борис Грінченко З запримітити

запримічати ▶

Київ: Горно, 1927

Заприміча́ти, ча́ю, єш, сов. в. запримі́тити, чу, тиш, гл. Примечать, приметить, заметить. Я вже давно запримітила, що полюбила його. Кв. Драм. 265. Запримітила, що у Пилипа і очі карі, і вуси шовкові. Мир. Пов. I. 124.