Словник української мови (1927)/запрещати
| ◀ запретити | Словник української мови З запрещати |
запрещатися ▶ |
|
Запреща́ти, ща́ю, єш, сов. в. запрети́ти, щу́, ти́ш, гл. Удерживать, удержать. Людям язика не запретиш. Ном. № 6984.
| ◀ запретити | Словник української мови Борис Грінченко З запрещати |
запрещатися ▶ |
|
Словник української мови — З
запрещати
Борис Грінченко
1927
Запреща́ти, ща́ю, єш, сов. в. запрети́ти, щу́, ти́ш, гл. Удерживать, удержать. Людям язика не запретиш. Ном. № 6984.