Словник української мови (1927)/запрет

by Борис Грінченко

◀ запренумерувати

Словник української мови Борис Грінченко З запрет

запретити ▶

Київ: Горно, 1927

Запре́т, ту, м. 1) Удерж. Віють вітри в степу, запрету не мають. Нп. 2) Запор. Зробився у неї запрет у трунку, то й на двір не ходила. Новомоск. ( Залюбовск). *3) Запрет, запрещение. Желех.