Словник української мови (1927)/запороти
◀ запоросіти | Словник української мови З запороти |
запороток ▶ |
|
Запоро́ти, рю́, реш, гл. 1) Распороть. 2) Но́сом запоро́ти зе́млю. Упасть ничком, уткнувшись носом в землю. Добре його приняв, що аж носом запоров землю. Ном. № 4173.