Словник української мови (1927)/заповзятість
◀ заповзятися | Словник української мови З заповзятість |
заповзятливий ▶ |
|
*Заповзяті́сть, тости, ж. Предприимчивость. Він хлопець заповзятий, не пропаде серед людей. — Еге, а в нас на селі його за ту заповзятість добре шустрили. Крим.