Словник української мови (1927)/запно
| ◀ заплямувати | Словник української мови З запно |
запнути ▶ |
|
За́пно, нар. Досадно, неприятно, обидно. Он за що йому запно! ЗОЮР. I. 22. Йому, бач, запно, що моя жінка краща, ніж його. Запно бува, як дитина в хаті наробить. Лебед. у. Як було за панщини заставляють у неділю робити, то й запно, а тепер сами собі роблять і байдуже. Волч. у.